Альтернативна школа неповного тижня

ЧОМУ МИ ОБРАЛИ MyOwnWay
Коли настав час вести нашу старшу доню до 1го класу, ми вже мали тверде рішення бути хоумскулерами. Варіант державної школи ми дуже швидко викреслили, а альтернативні школи не вкладалися в наш "сімейний розклад".
Але:
1. Як і більшість дітей доня "дуже хотіла в шлолу", бо сприймала це як акт ініціації до дорослого життя.
2. Родичи, як то часто трапляється, "стояли на вухах" від ідеї навчати дитину самостійно вдома
3. В нашому випадку ми шукали варіанти, щоб в старшої був власний простір, заняття і друзі окремо від молодшої (на гуртки вони ходять разом але в старшої була потреба частково відокремитися)

Тому, коли ми знайшли варіант "школи" два дня на тиждень - то було ідеально!
По-перше, тільки два рази на тиждень ми обов'язково встаємо близько сьомої ранку (влітку діти можуть встати і о шостій, але взимку підняти затемно "маленьке зомбі" то біда).
По-друге ми маємо велику свободу у виборі гуртків і взагалі для задоволення особистих інтересів дитини. В альт.школах часто якщо шахмати та айкідо, то для всіх. А нам важливо навчити дитину орієнтуватися на відчуття власних потреб, бо трохи є перекос у "всі побігли і я побілга".
По-третє ми маємо гнучкий родинний розклад. Ми можемо серед тижня відвідати музей або погуляти містом, коли там набагато меньше людей, ніж у вихідні. Ми можемо поїхати у подорож в будь яку пору року, не прив'язучись до шкільного розкладу.

Формат MyOwnWay допомагає розгрузити нас, батьків, від базових предметів - математика, мова, читання. Тому саме для хоумскулінгу нам залишилося найсмачніше - природознавство, мистецтва, фізкультура. Нам було важливо саме в цих предметах зберегти свободу і не оглядатися на шкільну програму.
Дуже доречними виявилися заняття з нейропсихологом (ця опція є навіть не в кожній альт.школі). Радують маленьки групи (взагалі не уявляю, як можна чомусь навчити дітей у класах по 30-40 чоловік, навіть 10 на одно дорослого то вже "трошки забагато"), а ще врахування особливостей дитини, її настрою, потреб. Цінними були і рекомендації нейропсихолога щодо виконання домашніх завдань. Хто б звернув увагу на те, що дитина читає краще, коли скаче на фітболі, ніж коли "сидить на попі рівно"?

У другому класі діти мають окремих викладачів з математики і української/читання. І це суперово! Бо кожна з цих вчительок 100% на своєму місці, кожна має особливий підхід саме до свого предмету, і, що дуже важливо, викладає з огляду на повний цикл навчання до 11 класу (тобто, вони дуже добре бачать, що треба закласти у початковій школі, щоб було легше і "без дірок" у середній і старшій).
Я дуже не любила школу в дитинстві (і не люблю її зараз) хоч і навчання давалося мені легко (червоний атестат). Але було декілька вчителів, завдяки яким я "не здохла" - з біології, історії та з російської мови та літератури у старших класах. От як би мені ще таких Вікторію та Анастасію з україської та математики, я б була набагато щасливішою у школі.

Відгуки батьків та дітей про школу

У меня двое прекрасных сыновей. Один - с особенностями развития и невозможностью посещать очную стандартную школу, и второй – мальчик с быстрой утомляемостью, любознательный, с инженерным складом ума. Ему тоже школа не показана ))

Беседа в начале июня с Павлом Германовичем, его подход к обучению созвучный с моим – все было за решение отдать их в My Own Way. И в сентябре младший пошел в первый класс. Я прислушивалась к нему, видела, как он оттаивает после садика в детском коллективе. Как начинает рассказывать, что было здорово, и чудо – он просится в школу. Ему интересно и хорошо, да так что ни одна бацилла осенних болячек его не берет. Потому что ему комфортно. Он просто расцвел, поверил в свои силы, стал намного лучше сосредотачиваться, зимняя сдача сессии в официальной школе была триумфом – знания из него выстреливали легко. Он практически закрыл первый класс, оставив основные предметы на углублённое изучение. Разве это не успех?

Сейчас закрывая год, мы услышали от учительницы, вменяемой и хорошей по-своему, что оценки за укрмову и письменные предметы снижены за почерк. Но подчеркнуто, что знаний у него на 11 баллов. И я в очередной раз вздохнула с облегчение, что он не в школе стандарной, ему с гипермобильностью суставов пальцев еще выписываться и выписываться. И делать он будет это в комфортной обстановке и с радостью. А на оценки плевать – да пусть просто закрыл год и хорошо. Главное – сохранить любознательность, умение учится и привить другие полезные навыки, что напрочь убивают или не дают в школе.